Підручне протипожежне обладнання

Відповідно до Постанови МВС від 21 квітня 2006 р. про протипожежний захист будинків, інших споруд і територій (Вн. Законів № 80, ст. 563) об’єкти мають бути обладнані переносними вогнегасниками, що відповідають вимогам польських стандартів, які становлять еквівалент європейських стандартів (EN) для вогнегасників або мобільних вогнегасників. Тип вогнегасників повинен бути адаптований для гасіння таких груп пожеж, зазначених у польських стандартах щодо розподілу пожеж, які можуть виникнути на об’єкті.  

Правила оснащення об’єктів вогнегасниками  

Одна одиниця маси вогнегасної речовини 2 кг (або 3 дм3), що міститься у вогнегасниках, за винятком випадків, зазначених у спеціальних положеннях, повинна припадати: 

1.на кожні 100 м2 площі пожежного відсіку в будівлі, не захищеній стаціонарним вогнегасником:  

1.кваліфікований до категорії ризику для людини ZL I, ZL II, ZL III або ZL V,  

2.на території виробництва та складу з щільністю пожежного навантаження понад 500 МДж/м2,  

3. повинна містити приміщення з небезпекою вибуху;  

2. на кожні 300 м2 площі зони пожежі, не зазначеної в пп 1, за винятком категорії ризику для людини ZL IV.  

Вогнегасники в приміщеннях повинні бути розташовані:  

1.у легкодоступних і видимих ​​місцях, зокрема:  

1. при входах до будівель  

2. на сходових клітках  

3. в коридорах  

4. при виходах з кімнат назовні;  

2. у місцях, не підданих механічному пошкодженню та дії джерел тепла (плити, обігрівачі);  

3. у багатоповерхових будинках – в тих самих місцях кожного поверху, якщо це дозволяють існуючі умови.  

При розміщенні вогнегасників необхідно дотримуватись таких умов:  

1. відстань від будь-якого місця на об’єкті, де може перебувати людина, до найближчого вогнегасника не повинна перевищувати 30 м;  

2. Вогнегасники повинні бути доступні шириною не менше 1 м.  

Види підручного протипожежного обладнання та сфера застосування вогнегасних засобів.  

Групи пожеж за типом горіння та способом його горіння:  

1. пожежі твердих речовин органічного походження, горіння яких викликає розжарювання (наприклад, деревина, папір, тканини);  

2. пожежі легкозаймистих рідин і твердих речовин, що плавляться під впливом температури (бензин, спирт, масла, жири, лаки);  

3. пожежі легкозаймистих газів (наприклад, пропану, ацетилену, природного газу); 

4. металеві пожежі (магній, натрій, уран тощо);  

5. загоряння жирів і масел у кухонних приладах.  

Залежно від групи пожежі застосовуються відповідні вогнегасні засоби. 

Підручне протипожежне обладнання  

Застосовується для боротьби з пожежами на початковій стадії. Відрізняється простотою використання та будови, а також надійністю в експлуатації. Підручне протипожежне обладнання відповідно до польського стандарту має бути належним чином промарковано та розміщено на об’єктах, для яких воно призначене. Будова цього обладнання, його вага та спосіб його використання дозволяють використовувати його також людям, які не мають спеціальної підготовки. Спосіб і сфера використання зазначені на етикетках. Відповідно до інструкцій, об’єкти мають бути обладнані підручними засобами пожежогасіння, пристосованими для гасіння тих груп пожеж, які можуть виникнути на об’єкті. Належне маркування підручного протипожежного обладнання полягає в фарбуванні його в певний (майже завжди червоний) колір і нанесенні відповідних наклейок з інструкцією з експлуатації та призначення засобів пожежогасіння з письмовим і намальованим описом.

До складу ручного пожежного обладнання входять: